***

Літопис за рік. 364 дні – це багато чи ні? Так заведено: підбивати підсумки за минулий рік і будувати плани на наступний. Смішна формальність. Підсумки частіше здаються невтішними, а наполеонівські плани так і залишаються лише планами.
Я звикла робити висновки кожного дня. Це як маленький літопис, як особистий щоденник життєвого шляху. 5 добрих справ, які я зробила сьогодні, 5 помилок, яких припустилась у цей день та, частіше за все, втішний вирок. Роки з віком летять все швидше. З жахом думаю, як швидко буде летіти потяг мого життя у 30 років. Невже дні здаватимуться миттєвостями, а роки – днями? Хочеться сказати: “Гей! Постривайте! Не так швидко. Дозвольте, я затримаюсь на цій зупинці?”. Люди, стійте. Куди ви так поспішаєте? Хочете ще на день наблизитися до смерті? Не хвилюйтесь, це завжди встигнеться. Зупиніться хоч на мить. Подивіться у себе. В саму глибину. Відчуйте так, як відчуваєте саме ви, а не редактори модних журналів. Подивіться навколо своїми очима, а не замиленними лінзами телекамер. Почуйте свій голос, а не ді-джея рейтингової радіостанції. Подумайте: невже це саме те, чого ви хотіли? Ви живете так, як мріяли? Прислухайтесь до своєї сутності...
Не можу повірити, що через якихось 15 років я стану такою, як ви. Не можу повірити, що через якихось 15 років я не буду встигати підбивати підсумки кожного дня, виносячи вирок лише в кінці року: 5 добрих справ, 5 погрішностей, висновок. А який висновок сьогодні зробиш ти?