Ню

Якби я був Артуром Брагінським,
То зобразив би тебе сонцедайною Грацією
На фоні озера Балатон, чи серед закарпатського пейзажу.
Якби я був Юрієм Боднарем,
То намалював би тебе схожою на свою доньку,
Оголену і просвітлену дивними променями.
А коли б я народився Антоном Ковачем,
То малював би тебе натхненно і закохано
У вишуканих інтер’єрах і позах
І всі мої картини купував би Михайло Ман,
Але я сумніваюся, чи продав би хоча б одну.

Якби я був великим Мікеланджело Буонарроті,
То зобразив би тебе на склепінні Сікстинської капели
Піднесеною і освяченою, божественною у грайливості.
А прихожани щодня грішили б,
Дивлячись захоплено на твоє спокусливе тіло
І забуваючи про власну душу.

Якби я прийшов у цей світ геніальним Рафаелем Санті,
То бачив би в тобі тільки Мадонну.
І створена мною Мадонна, який би музей не прикрашала,
Завжди зігрівала б поглядом тільки моє серце.

Якби в моєму тілі жив твій улюблений Густав Клімт,
То мій пензель зобразив би тебе вагітною красунею
І в твоєму животі слухала б музику
Маленька донечка Ліля.

Якби я був художником…
Але я поет.

Тому я малюю тебе ніжними словами щовечора.
Тому я пишу для тебе вірші кожної хвилини.
Тому я зображаю тебе
Грацією, Мадонною, вагітною, оголеною,
З донечкою, на склепінні,
На небі,
На серці…

Тому я малюю тебе піднесено і закохано.
Тому я зізнаюся тільки тобі, що не шкодую,
Що не вмію тримати в руках палітри.
Бо я твій поет.

Бо я твій художник.


Ілюстрація: Густав Клімт, Любов