Ти одужав... Ти не один...
Іду годинами по циферблаті...
І під ногами білу і тверду
Я відчуваю стелю у кімнаті...
Йду по воді, немов по кризі.
На плечах неба мокре полотно.
Простіть мені... невиправданий ризик.
Іду на дно..................................
(В. Слапчук)
Дивне почуття – Самотність…
Самотність – це стан Душі…
Це… коли в Серці повно любові, а її нема кому дарити…
Коли навколо багато людей, але ніхто з них тебе не розуміє …
В тебе є рідні та друзі, які люблять і поважають… Чого ще не вистачає?
Але немає головного - коханої людини… яка завжди була б поруч.
Я відчула її… Я відчула твою Самотність...
Але чим я могла тоді зарадити?
Хіба що – подарувати тобі своє Кохання… справжнє КОХАННЯ… яке йшло із самої глибини… глибини мого Серця.
Бо я не знала інших ліків від Самотності.
Мені здавалося, що тільки Кохання могло тебе врятувати.
І я тебе покохала… Покохала… не зважаючи ні на що…
Мені навіть не страшно було втратити те, що досягалося роками…
Бо я дійсно КОХАЛА……………………………………
КОХАЛА тебе одного.
З тої хвилини ти ніколи вже не був самотній...
Я завжди знаходилась поруч…
Думками… Мріями… Молитвами…
Я і зараз поруч, але…
Але стався обмін… і я зайняла твоє місце.
Тепер Самотність дісталась мені…
А ти вже не один...
Ти отримав омріяну сім'ю…
Але чому ж так тяжко мені...???
Навіщо смуток Серце топить?
Я БОЖЕВОЛІЮ.............................................
І не можу відірватися від тебе… Не можу…
Ти став невід'ємною частиною мого життя…
Тепер вже ліки від Самотності потрібні мені.
Але де їх знайти? Де взяти?
Скажи, як заповнити ту порожнечу у Душі?
Самотня я.................
Хоча… Я не одна.
Але щаслива…
Щаслива, що ТИ нарешті ОДУЖАВ…
Свидетельство о публикации №211060400148
Это моя первая рецензия тебе?
Так случилось, что, прочитав с момента нашего знакомства
несколько твоих произведений, я остановилась именно на этом...
По началу прочтения очень важно ощутить желание дойти с автором до конца.
Это произведение у тебя очень взрослое, в отличие от эмоционально-подростковых, которые я успела прочесть.
Я знаю, что ты не в 9-м классе), но когда мы пишем,
мы вынимаем из души то содержимое, у которого нет возраста...
А вот в этой миниатюре я почувствовала твою зрелость...
И еще...твоя українська неперевершена)мені сподобалося, але хочу дати невеличку пораду.
Якось не було приводу заторкнути з тобою цю тему, але зараз можна.
Скобки-смайли, які є виразом посмішки, роблять твої твори не літературними, а
...............дневниковыми, школьными, личными.
Поэтому во вех миниатюрах лучше их опустить, и тогда....
ты увидишь, как преобразятся твои вещицы...
Обнимаю твои крылышки)
Тереза Пушинская 11.06.2011 09:55 Заявить о нарушении
Твоя Синица 11.06.2011 14:30 Заявить о нарушении