Жирафа i всi-всi-всi

                ЖИРАФА І ВСІ-ВСІ-ВСІ

                Олександра Прилипська , 8-9 років.


    Усе почалося з далекої країни Африки. Там проживали різні тварини : бегемоти, слони, мавпи, зебри та навіть крокодили. Але найгарнішою була Жирафа. Вона була дамою. Ходила з сумкою та гарною зачіскою і робила собі макіяж.    
Жирафа була принцесою Савани.
    Якось їй набридло сидіти в себе на троні й надавати накази. Та одного дня їй спало на думку: « А що, якщо помандрувати?» . Купила квитки, зібрала речі, та і поїхала до аеропорту.
     Приїхала. Сіла в літак й піднялася в небо. Довго летіла Жирафа, мабуть, годин вісім. Нарешті, прилетіла до нашої країни. Вона побачила там незвичайних істот – людей. Всі гомоніли, всі перемовлялися: « Слухай, може це такий великий собака?». А інший відповідає: « Та ні! Це ж чупакабра! Я знаю – вони прийшли до нас із Африки!». Аж раптом хтось закричав: «Зовіть сюди вченого й директора пересувного зоопарку! Вони тут розберуться».
    Прийшли таки цей вчений й директор пересувного зоопарку. Такі різні, що й сказати не можна. Вчений – спокійний, в окулярах, з товсттими книжками й лупою. А директор пересувного зоопарку – злющий-презлющий , з хитрою фізіономією, а одяг весь шкіряний. Питаються: « Що тут у вас трапилось?». Всі кричать, кажуть , що знайшли якусь чупакабру – небаченого звіра! Вчений подивився на Жирафу, погортав книгу, та й читає: «Жирафа. Зріст п’ять метрів, парнокопитна, травоїдна, принцеса Савани.». А директор пересувного зоопарку каже: « Якщо Ви й справді принцеса, то в моєму зоопарку є прекрасний будинок для Вас!»
     Жирафа не знала , що таке зоопарк, тому погодилась з радістю. Він взяв її за предовгий шарф і повів до вагончиків, де сиділи звірі. Жирафа не встигла й оком моргнути, як опинилася в одному з найгірших вагонів з діркою у стелі. Жирафа просунула туди шию і стала роздивлятися, хто ще іде у цьому клятому зоопарку. Вона побачила слоненя Босю, яке зникло у минулому році, мавпочку Жужу, та багато інших. Всі були змучені й голодні. Жирафа зрозуміла, що з нею може трапитися теж саме і тому вона подумала: « Буду старатися, щоб якось визволитись.» Переночувала вона там, прокинулася і побачила, що із дірки у стелі сипляться якісь дивні кристали. То був град. Він почав пробивати стелю , і коли вона вся зруйнувалась, Жирафа виглянула з вагончика і роздивилася навколо. Директора поруч не було. Одже – воля!
    Жирафа вилізла з вагончика, та й побігла від будинка нещастя звірів. Тікаючи, вона думала: « Чому мене в зоопарк забрали? Мабуть тому , що я не працювала!» Пішла собі шукати роботу.
    Аж бачить – будівництво. Нащастя, прораб був на місці. Жирафа поговорила з ним і вони вирішили, що Жирафа буде працювати під’ємним краном. Її праця полягала в тому , що треба було піднімати груз – бетон, цегли , а іноді – працівника.
    Суботнього дня Жирафа підійшла до прораба й домовилась, що піде з цієї роботи, тому що бажає міняти професії. Попрощалась , і пішла до метро. Стала на станції  й чекає потяг. Потяг під’їхав. Дивиться Жирафа – дуже для неї низький вагон. А сама думає: « Нічого, цей потяг поїде, я щось придумаю.» Потяг рушив. Жирафа подумала, й дістала зі своєї сумки ролики. Вдягнула їх й стрибнула вниз на колію та й оголосила: « Увага, увага! Жирафопотяг вирушає!» Декілька сміливців вирішили прокотитись з Жирафою, сіли на неї та й зникли у тунелі...

 
                Далі буде!!! ...



...Після того як Жирафу зустріли у метро, вона стала відомою особою. У неї почали брати автографи, интерв’ю. Її фотографували для обгорток популярних журналів. Жирафа стала ходити на вечірки,презентації,шопінги та ще багато куди. Потім їй все це набридло і вона повернулася до звичайного життя. Одного дня,прогулюючись по парку вона побачила об’яву:


                Запрошуємо усіх
                бажаючих на збір
                яблук
      
                т.085-90


    
   
“О, це якраз для мене!”- подумала Жирафа і відірвала клаптик паперу з номером телефону. Вона роздивилася цей клаптик, і побачила, що з іншої сторони було написано:”Збір яблук відбудеться на яблучній алеї.”    Наступного ранку Жирафа взяла відра, гумові чоботи, замість каски тазик на голову, й пішла до алеї. А коли прийшла, побачила, що там нікого немає. Потім почали збігатись люди, а коли збіглись усі, прийшов організатор збору яблук й оголосив:”Хто назбирає найбільше яблук, той отримає 1000 гривень!!!” Усі були в шоці. І тут знову закричав організатор:”Готові?Почали!” І всі приставили  до дерев драбини, лише Жирафа не турбувалась- вдарила копитом по дереву- всі яблука впали у відро. Народ роти так і пороззявив. Жирафа повторила цей прийом ще декілька разів і зібрала усі яблука, що могла.Звичайно, Жирафа виграла 1000 гривень! Коли Жирафа повернулась додому, перелічила гроші, й почала думати, скільки пригод з нею трапилось, і скільки буде. Та раптом Жирафа  згадала про свій рідний дім, Африку. І тут до голови їй прийшла чудова ідея: витратити 1000 гривень на повернення до Африки! “Я так і зроблю!”- подумала Жирафа і лягла спати. Наступного ранку Жирафа купила квиток до своєї Батьківщини. Вже в літаку її нічого не дивувало- ні техніка, ні їжа. А коли прилетіла- всі мешканці Савани почали обіймати її, цілувати, розпитувати, як пройшов відпочинок. Жирафа розказала все від корки до корки. А коли закінчила свою розповідь, сказала:”Друзі! У мене було дуже багато позитивних емоцій, але були й негативні - Боню,- звернулась Жирафа       
до слонихи – пам’ятаєш, у минулому році  в тебе зникло слоненя Бося? Так ось, воно у полоні директора пересувного зоопарку! Там ще мавпочка Жужа, крокодил Гена та багато інших. Звірі! Готуйте усе, що треба для походу! Ми підемо проти директора пересувного зоопарку!!!!!!!” “Ура-а-а!!!!!!!”- закричали звірі. Наступного дня все було готове. Звірі сіли в кораблі й попливли назустріч іншій країні.”Босю, я йду ло тебе!”- почулося гукання слонихи Боні. Були й подібні вигуки. Тим часом у іншій країні відбувалось таке: директор пересувного зоопарку сидів і перелічував гроші. Звірі підпливли до цієї країни. Як здивувались шанувальники Жирафи, коли побачили не тільки її але й усе царство Савани! А коли побачили, що звірі дивляться на всіх в упор, люди злякались і порозбігались. Гурьба звірів дійшла до будинку, де сидів директор пересувного зоопарку. “Що вам треба?!”- злякався директор. “Ми хочемо щоб Ви відпустили наших родичів на свободу!” – відповіли звірі. Директор так злякався, що гроші випали в нього із рук, сам він знайшов ключі й повипускав звірів до своїх друзів. Спочатку люди дуже злякались, що директор з глузду з’їхав, але потім все зрозуміли і закричали:”Дякуємо вам, звірі, що наказали злого директора! Приходьте до нас іще!”