Поклонник

___ Минулої осені познайомились Наталія та Валерій. Зустрічались не часто, телефонували один одному, писали електронні листи...
.
___ Нарешті прийшла весна. Розквітали квітки наповнюючи повітря світлою мрією, надією.... Валерій витягнув вічно заклопотану Наташу на побачення. В сорочці в клітинку, в джинсових бріджах і мештах біло-сірого кольору Наталочка була схожа на маленьке дівчисько...
-- Наталочко, Сонечко! Я хочу прочитати тобі вірш, може визначеш в якому стилі написаний. Валерій почав читати.
-- Схоже, що анапест -- означила Наташа.
Я от сьогодні теж написала... Наталка дістала аркуш зі слідами від кави... Читаючи вона креслила, на голосних складах, в повітрі галочки своїм маленьким вказівним пальчиком... Валерій слухав і милувався...
-- То як? -- спитала Наташа.
-- Чудово! Дуже гарно! Чому свої вірші не
публікуєш?
-- Та чепуха, від нічого робити... Треба
викинути...-- зім'яла Наталка аркуш...
-- Ні! -- схопив зім'ятий аркуш Валерій -- Я не дозволю тобі викинути вірш!
-- Віддай! -- гримнула Наташа.
-- Ні! -- повторив Валерій. -- В тебе є свій читач і шанувальник! Тож не маєш викидати, що від серця написала!
-- Шанувальник... -- протяжно вимовила Наталка.

.
___ Валерій міцно цілував Наталочку... Фантазії, та реальність зливались в єдиний та неповторний простір... Їхній простір... Не існувало більше нічого і нікого в світі...
__ Метушились і поспішали навколо люди...Такі не реальні і далекі... Погляд Валерія був прикутий до Наталочки... Її довга до поясу, світлоруса коса виблискувала на сонці. Це було його сонце!
-- Шанувальник... -- шепотіла Наталка.
Світ розтупився їй назустріч, гріло весняне
сонечко... Її сонечко!
Хвилясте, темно- русе волосся шанувальника виблискувало на сонці... Наталка гладила це шовковисте волосcя...
.
Думки Наталки плутались і губились
між
світами, між простором часу... Буденне сіре
існування закінчилось. Існував новий іший
світ... Існувало лише одне, заради чого можна
було жити, заради чого можна померти...
-- Шанувальник... -- знетямлено повторювала
Наталка...
.
........ Десь так далко, у іншому світі... на
відстані лише цілуну долі. Зароджувалась нова надія, нове життя, новий світ...