Пальцi пахнуть рибою. Частина друга

...І поки ти дізнаєшся, хто вона - Кармен або Білосніжка, енергетичні вампіри встигають випити тебе на 70%, а твій адвокат забирає свої 30% для якого-то муркотатого завшиворотого "відкату". (рядок за соціальним замовленням боротьби з корупцією). І поки ти намагаєшся зрозуміти, що до чого-заходять люди в форменому та робочої одязi і змінюють декорації -тобі піднімають руки, допомагають одягтися- прибиральниця просить тебе підняти вище ноги, щоб протерти сухою ганчіркою, iтебе просять не палити в цю відповідальну мить, коли "вилетить пташка"..
І твій член - твій "Макаров" дає осічку . І ти нічого не зможеш з цим зробити. Нікому виставити претензію. Просто ти не впорався з керуванням. Твій "Макаров"-не автомобіль, де завод -виробник відкликає забраковані моделі всієї серії та емісія, щоб вибрати всю забраковану партію товару, і ти залишаєшся зі своєю прболемой наодинці..
Ти сидиш на форумах у інтернетi, намагаючись знайти когось то зі схожою проблемою-оскільки про неї ти соромишся говорити. Але після першого запиту тобі по тегам вже видають сайти готових фахівців,-і весь світ "айпі" обчислює- що ти жертва і навколо тебе згущуються купи і хмари, хвилі Стікса і Річки Мертвих- вони теж "мають на тебе види". По тобі плаче психлікарня і нічліжка. Ти заручник власного невірного погляду на власну життя, в якій ти загрався як з солдатиками з стройовими прийомами без зброї. Як машинкою на радіоуправлінні, в якій ти навмисно дозволив доїхати до краю столу і впасти, щоб розбитий вщент, як ніби дозволив Раскольникову -эскцесс виконавця-пришити до того ж сестру Лисавету. Поки ти п'єш чай з Капелюшником, розумієш, що всі персонажі встигли тебе на..бати. І Аліса вже давно не целка. І Кролик не такий пестун і живе на сіонські гроші Сороса. І ти такий наївний і правильний, розумієш, що навколо тебе існує інша Всесвіт, з її інтригами й поняттями, в який ти залишився одним із тих, про кого подумали "можна подумати, в нашому будинку ніхто не ї..ться". А ти дійсно -єдиний хто не ї..ться. І це ти усвідомлюєш вже після того, як щось відбувається. Ти стоїш на перехресті, де всі вже дуже давно встигли перейти куди треба, поки ти поступався дорогою транспорту і чекаєш свій зелений. А трамвайні хами виходять з трамвая, щоб покричати тобі на обидва вуха: "П..дор, зеленішою не буде!" і ти -толстовски, великоднього цілуєш їх в обидві щоки, за це прозріння,хоч і не п..дор, а так, до речі довелося.
Дівчинка-куди-то одягається. Капелюшник проводить її додому. Тобі залишається танцювати одному зі стільцем. Але ось у чому фішка- твої руки жахливо пахнуть рибою, і невідомо, від чого-не то від сенчи, щедро розлитої Капелюшником по чашках, не те Аліси, яка тебе стосувалася ногою під скатертиною? Правила дорожнього руху змушують тебе мерщiй розкланявся і пройти до себе додому на три букви... "рай".
З твого мовчазної згоди ти дозволяєш злодіям витягнути всі, то потягнути за все те, що визирає з твого сукні як з під скатертини з расставленной за правилами офіційного прийому на ній столовими приладами на 12 персон, що ти навіть не намагаєшся приховати-щоб дозволити намотати тебе на нитку самобичування саме так, як ніби на моток якихось ниток-щоб горщик не варив, і просити "горщик, не вари" і тебе не буде багато, а потім тебе буде зовсім в надлишку, і ти будеш кричати, як раджау казці про "золоту антилопу"-"вистачить, досить!"..
І отриманого тобою щастя вистачить, щоб розмазати по тілу цей запах, цю суміш вітамінів і амінокислот. Чи то м'яса криля, чи то сенчи, то чи риби. Так. Точно, вірно, пальці пахнуть рибою.
Срана дівчисько.