Чорна перлина

Я колись напишу оповідання про Африку, а можливо про Антарктиду, а можливо і про неіснуючий острів у вигаданому світі. І моїми героями будуть браві моряки, що підкорюють бурхливі океани, або відважні дослідники, які врятують людство, або божевільні ти і я….Так…так воно і буде. Найголовніші герої – ми. А оповідання раптом стане романом.
Я зватимусь Чорною Перлиною. Чому саме так? Бо так хочу. Я спочиватиму на безмежній глибині вузької ущелини, схована у безпечну раковину своєї броні. А ти будеш відважним ловцем перлів, що пірнає у невідоме лише з ножем у руці. Ти будеш довго-довго шукати оту свою єдину, рідкісну, що зробить тебе майже богом. Будуть минати роки….але одного разу твій човен потрапить у потаємні води, а ти пірнатимеш біля ущелини…Ти знайдеш, триматимеш у долонях та не втримаєш…
І Чорна Перлина знову спочиватиме у морському царстві. А відважний ловець збере собі ціле намисто звичайних перлів, якому будуть заздрити друзі та вороги, не підозрюючи, що для нього це лише брухт, в якому він шукає розради.
Можливо колись, я допишу щасливий фінал…у якому вони поєднаються…Але це буде потім…Тепер же відважний герой сидить щовечора біля вогнища, п’є ром з друзями, та, намагаючись забути мрію, бавиться з підробками;а біля ущелини вже зупинився корабель дайверів...