Супердiвчина. Частина 1. Епiзод 1

Сниться Сон.
Ніби на шкільній дискотеці на початку дев'яностих- далекі відблиски засвоєного тобою дитинства- його перші життєві уроки поводження з жінкою- твої перші зарубки на гілках- (твої перші розминочні кроки по порожньому спортивного залу, ти біжиш в дірявих шкарпетках, тому що у тебе сперли кеди, і ти вперше відчув на собі всю неуютность і мерзенний осад бути потерпілим від злочину), ти запрошуєш дівчину вже вдруге на танець-за те, що вона тобі не відмовила в перший, і тебе мучить вже "синдром бувалого", іти не боїшся в цей раз отримати її відмова за твоє прояв наполегливості, і в чомусь навіть нахабства і самовпевненості в тому, що на цей раз вона тебе не "отшие". І ти вже не можеш "танцювати", і коли ти в черговий раз підходиш до неї- вона вже з посмішкою киває тобі, і може бути вже чекала тебе всі ці три "швидких" танця, щоб ти, спітніле і викинув купу енергії, і встиг залишати сніжки на виході зі школи, або зібрані з підвіконня долонею снігові колючки, розкриваючи навстіж вікно класу, і розпалений, розпарений, як після лазні- ні, ти ще не знав тоді, що таке справжня російська лазня, з матом, політичними анекдотами, військовими байками і віниками, готовий отжиматся на снігу, на кулаках, щоб потім повернутися в цей жар танцю, де ти і вона знову будуть поруч. Гарячі, порушені, але ще ніким не цiлованi, з вже сформованим перевагою, і може навіть в чому -то "запали один на одного" і пов'язані минулими за вечір піснями і танцями, які вже можна записувати в "наші загальні". І є таке, куди вже без нього. Сумнів, що вона- зрадницьки буде нещирим, і дасть тобі цей танець вже не "загорівшись", з інтересу, а як би з послугою, з міною на обличчі, з гримасою єхидною посмішки. Як та, до якої ти першої "сіпнувся", і звернувся, а вона сказала тобі "я не танцюю". І ти потім починаєш просто йти по стіні однієї за інший дівчаткам, і вони косо озираючись на тебе, повторюють тобі "ні ", "ні". "Я не танцюю". Хтось категорично, а хтось сухо і стримано, як кашель і/ або "Апчих!!!" в кулачок. А дехто з них взагалі просто мовчить, і не реагує на тебе- як ніби ти в шапці-невидимку, а перед тобою всі ці целки-невидики. Дикунки! І ти проходиш ряд дівчат, які до тобі абсолютно байдужими. Та з своєї жіночої "корпоративної етики" і "солідарності трудящих" "поголовно" відмовляють тобі в танці, залишаючи тебе в дурні, в лузерах, на лавці запасних. І вони не танцюють самі. І всі стоять в одну шеренгу, довгоногі сирени в маминих намисті і бабусиних каблучках і сережках-такі недоступні для тебе. Для тебе, мокрого, у светрі навирост, де тобі доводиться підвернути рукава, як Пилипку, і таке юнацьке голиме почуття, що від хвилювання ти не знаєш, куди "діти" і заховати руки, і вони так і етикетка в кишені від сорому, незатишнiсть і незручності.
А кому- то більше маскулиному не відмовили. Як на шкільній дискотеці- і вона віддає тобі цей танець вже не з більшою легкістю, ніж у попередні рази, і ви танцюєте, і говорите ні про що, і ви не розвиваєте відносин, і хочеться продовження- але продовження саме в танці, і кортить запитати "а наступний танець теж буде мій?". Можна я «застовплю»? Можна у мене буде «абонемент» на всі танці з тобою? І повільні і швидкі? І може, ти навіть сама зважившись для себе вирватися з цього купчастого ряду своїх подруг, і осмілівши від свого жіночого мужності сама судорожно схопиш і швидко так смикнеш мене за руку, запросивши на білий танець- а може, навіть слукавишь і так награно і театрально, присядеш як принцеса за правилами придворного етикету, трохи погравши краєм сукні, вивернувши його високо убік. Але навіть, якщо просто одернеш за руку, я буду відчувати, що я "твій". І коли, повертаючись додому, ми все одно підемо зграйками, як дворові і безпритульні собаки -пацани окремо- і дівчата окремо, і з тобою будуть перекрикуватися інші. Всі будуть захоплено сміятися. І у тебе весь оставший віяло буде стояти дзвін у вухах..від сильного звуку динаміків і може навіть від підвищеної концентрації моєї уваги за це вечір, як підвищеного рівня холестерину, або надмірної наполегливості, яка була занадто до місця..і дивно вчасно...щоб хотілося випускати пару з рота в морозне повітря...і так чекати коли через три- всього через три швидких танцю поставлять медляк...