Супердiвчина. Частина 1. Епiзод 3

Куди мені без асоціацій, без аналогій, без спогадів..я і зараз перед жінкою, дивлюся, як ніби крізь неї, а бачу і відчуваю іншу, яку дбайливо видряпав з пам'яті, відбився від її чіпких рук ручкою зламаноi лопати...
Я шістнадцятирічним підлітком баюкаю маленьку дівчинку Яночку, і мені хотілося виявити всю свою ніжність, яка б їй запам'яталося надовго- як ніби це моє і її перше і останнє побачення- без продовження, кінець без початку, без розвитку, без флешбекiв. І треба б то дбайливо поправити ковдру, дивлячись як вона на тебе захоплено дивиться закоханими дитячими враженими очима. Хочеться не розчарувати її в собі, щоб залишитися для неї назавжди таким ідеалом- з яким в серце, пронісши крізь роки і майбутні обійми, поцілунки, оргазми і пологи, вона буде дорослішати, також по-дитячому- наївно закохана в придуманий їй ілюзорний світ, фантастично недосяжного з-за різниці у віці чоловіка. Так якого на хрін чоловіка - на десять років її старшого, такого ж підлітка, тільки що закінчив школу! І ми з нею як якісь "Співаючі в тернині"-якась любов, пронесена крізь роки, під прицілом ханжеской тамтешньої і тутешньої моралі, і ти вже такий, не порушивши обітниці, гордий і самотній, потім приймеш її в обійми, приймеш її в обійми, вже не як пастир, а чоловік, візьмеш загублену душу і загублене тіло і візьмеш її в лоно церкви, а вона взаємозаліком візьме тебе у своє лоно, вже досягла статевозрілості, репродуктивного потенціалу, і ще багато чого (а може бути і "досягла" з іншими чоловіками- за час свого утримання- твої фантазії на тему її можливої невірності, які тебе жалять, як отруйні комахи), за всі розтрачене, невисловлене, і стало сміливим з-за зла на самого себе, за заведеної на півоберта цієї священної злістю і відрази до самого себе. Такого донезмоги правильного, "святого", ідеального, не з "бігаючими злодійкувато чому-то очима", стрибанням навколо так близько, як біс з табакерки, залізна жаба, до мети, погойдуючись і перевертаючись на набік і робить холості скрипучі і дзижчатi махи ногами...
Уявляючи собі, як зміниться її обличчя за багато років, поки ти будеш чекати, як вона підросте, а роки пролетять для тебе ще більш непомiтно- а вона стане такою цільною, багатозначною і юної, і більше того... Коли ти дивишся на тих, у кого тільки пушок на підборідді, і ще не почали голитися -ти думаєш: а чи розуміють вони повною мірою, яке це щастя бути молодим, (щастя- це коли у тебе нічого не болить"), і чи вміють вони повноцінно розпоряджатися своєю молодістю, своєю свіжістю, своєю юністю, відсутністю зморшок і тим, що їм все так легко і безболісно дається? І вони обмежені лише наглядом батьків і фінансуванням у кишенькові гроші, не вистачає тільки цих двох ресурсів. А потім напружує навчання-так як напружує-просто докучає- а потім робота, і занурюєшся ще в сімейний побут і сімейний бізнес. А тут-просто немає грошей і вільного від інших часу- це одне не можуть зрозуміти, що саме цей час щасливий -коли душа повна надією, переповнена щастям від стуку живого серця, яким не потрібні допінги і дорогі медикаменти, (які ще потрібно додатково замовляти зі складу в Москві), і від припливу порушенного передчуття чогось інтимного і чуттєвого, і нібито таким значущим і особливим життєствердного урочистості зростаючої фізичної сили, наростаючого дозрівання тіла, яке зігріте променями сонця, наливається соком і спелостью.
І все ж ти радий, що у тебе з нею "нічого" ніколи не буде, що життя твоєї вона так і залишиться назавжди дитиною під ковдрою, (словоформою, як ніби "оселедець під шубою"). Маленькою дівчинкою, якій ти розповідаєш асорті -мешап з відомих тобою казок, змішав одразу все відоме в купу, переплутавши персонажів місцями й сюжетами, і ти знаєш, що саме вона так запам'ятатися тобі тільки тому, що на відміну від всіх тих жінок на вашому життєвому шляху, вона- єдина - не заподіє твоєї душі, розуму і серця- легких тілесних ушкоджень від невміння звертатися з серцем твоїм як слід.