Замрiяна... з циклу Хатинка

Замріяна... (з циклу Хатинка)
        Валерий Гребенюк
За фіранкою хитрої волі
На  околиці  фоса  стоїть
Стара хата  нещасної долі
Із епохи колишніх столітть.
.
З саману і забитим віконцем
З перекошеним ґанком старим...
Вже покинута  долею зовсім
У  чеканні  завмерла  своїм...
.
- Чи розкриєш мені таємниці,
Де господар, твій бог та суддя?
Не частуєш  гостей  у світлиці
І  приховуєш  власні  пуття...
.
А хатиночка марить весіллям,
Безтурботним гулянням села...
Світанковим пробудженням півня...
Ще б  ґаздині  години  змогла.
.
Та самотнього чекаєш з покосів
Ти  давненько  залишена  тут...
Ґаздяї  всі  тепер  на  погості -
Не  розірвеш  самотності  пут!
.
У  зажурі  старенька  хатина,
Та  самотні  чим  далі  роки...
Закривається хмизовим тином,
Та не ходжена стежка ніким!
.
А  хатинка  чекає  все  біню
Їй дитячий  вчувається сміх...
Ще старенькій залишились мрії:
На відродження знищених сіл!