Після циганського дощу
перекинула коромисло
через усеньке небо
парадно вбрана,
мов гуцулка,
у неділю до церкви
вродлива дівчина Веселка.
Її зустрічає файний легінь Сонце
у солом’яному киптарику:
- Гей, дівчино-відданице,
ци підеш за ня?
Важко зітхнула Веселка дрібним дощиком:
- Сонце-Всевіде, старостів
не засилай до мене.
Не перев’яжу ні тобі, ні їм
весільні рушники.
Ти ж, Сонце, відаєш,
що я обіцяна Всевишнім
Ною та людям,
що ніколи більше на Землі
не буде потопу.
Веселка низенько вклонилася
коханому легіню Сонцю
аж до самої студеної водиці.
Намочила в гірській річці
свої пишні кольорові коси та стрічки -
знову покрапав циганський дощ.
Важка ноша
© Copyright: Марианна Марианна, 2011
Свидетельство о публикации №211061900938
Свидетельство о публикации №211061900938
Рецензии