Супердiвчина. Частина 1. Епiзод 8

Я ось що, до речі, згадав, якось їхав на трамваї по вечірньому Лефортово і зовсім поруч -навпаки була молода дівчина, що сиділа на колінах зі своїми напівголими, але такими відкритими оголеними і нескромними закличними ногами, в короткій спідниці і сиділа прямо на руках у дорослого чоловіка -якому було під сорок -й п'ятдесят, і було достатньо місця щоб розсістися-але вона їхала саме у нього на руках-вони з ним читали "Рубаї" Омара Хайяма -і я думав, що так вже ніхто не доглядає за дівчатами, і я розумів, що з цим чоловіком, який все змінював у своїй юної коханки -під свою душу -за власний розсуд- і тягнув свій "Рубаї" як "Домострой"- як мораль -ці рядки про любов і пиття вина, і цю середньоазіатську середньовічну мудрість, з її віковий в'яззю і пилом степових вітрів, і пустирем червоних пiскiв-каро-кумів, звідки то з шахских палаців -і я розумів, що це її коханець навчить її набагато більшого, ніж її дебiлоiди- однолітки -які також п'ють і коляться, і не п'ють вино-благородне і цілющие-а плебсовськi-недостойні напої, які доводять їх до нестями- і їй з ними просто нецікаво, і вона зовсім не соромиться сісти "на ручки" до дорослого. Що склався, вже "старим" за її мірками-для неї мужику- а за моїми мірками "древньому". І чому «тьолки» не вибирають подібних мені-активних-гарячих і сильних-а посивілих -пропалянних-досвідчених і досвідчених? Так, з різницею у віці, у громадському транспорті- у всіх на увазі- у роззяв-послухiв-вiдокiв-ну що ж він на машину-такий сивий, і зі знанням Хайяма в першоджерелі на "колеса" -машину не заробив? Вона їхала з бідним дорослим-відбувся дорослим-але який здався їй цікавим-що він просто закликав її душу-поманив її пальчиком-а вона відгукнулася всією душею, і тілом-проклюнулася, як трава і квітка через сніг-пробилася до нього, як трава крізь асфальт-на його перший поклик і йому подумки віддалася-а тепер сидить на руках-і слухає ту локшину і "середньо.." казки -як східні солодощі-рясно намазані на рожеві вушка.. і вона тут-саме тут і зараз- а де- то у нього в машині у нього на задньому сидінні, або там, на передньому, покірною кішечкою, спочатку "працюючої кулачком". Так безсоромно, і думаєш що це те, що «по любові», їй всі віки покірні, і як їм двом це вдалося, у них вийшло, і думаєш, як цей "старий" почне над нею домінувати. А чому ж він не зустрічається зі своїми однолітками у свою чергу-хіба просто на нiмфеток-дурних, які не виникають і молоденьких-і на свіжу юну кров його потягнуло (акселераток з ще сформованими запитами-або він так-на "дурня" потрапив)? Та ні, швидше тому, що вони (його сучасники) його в очі і за очі засміють з його "Хайямом". За те, що не накопичив на машину, і зараз позерить зі своїм Хайямом, як з писаною торбою - де? У громадському транспорті! Ха. Опiсаться від сміху. Зі свого книжкової мудрістю –пичкае безмозокову ляльку і пустушку, і вся ця східна «хрень» навіть не осідає у неї на волоссі, не те, що в голівці, вилітає з одного вуха в інше, і як це ще сприятиме її розвитку. І що вона також як заражений "рейдом" тарган понесе у своє коло в тараканью "грибницю" ці "Рубаї" або коли вже після розставання, почувши або побачивши мелькнувший "до болю знайомий" торець або обкладинку "Рубаї" або ім'я Хайяма, її серце почне саднити і буде різати слух, як її нездійсненна мрія чому-то, за східним арабескам, за райським кущам, і вона у своїх думках буде якийсь гурiею або прекрасною Пері. Не знаю, в які височини її ніс цей "арабіст" , але мені ця картина так врізалася в пам'ять, що приховано відмовляючись від усяких там педофільських думок, я подумки представляв цим чуваком саме мого друга Вовку, через багато-багато років, з його твердженням, що дівчину потрібно виховувати з дитинства під себе, і я подумки представляв замучених при Анни Іоаннівни карликів і карлиц, яких для потіхи або ще чого- робили їх "під себе"-("людина, що сміється"- "з тієї ж опери"). Людину потрібно навчати і розвивати- і це такий ювелірний механізм налаштування- що хоч цими талмудинами ти бей її по голові-любові до східної поезії прищепити можна тільки правильно її відчувши, і зрозумівши, а вмів чи дядько розставляти акценти, чи ні, це ще питання. Коротше, ця тема так мене підчепила, що може якби він з нею їхав з "Кама Сутру" в картинках з таким подарунковим виданням, і вони вибирали позицію, з якої попрактикуватися вночі і тикали в "веселі картинки" жирними пальчиками і влаштовувалися зручніше для розминки" на "табуйоване" для всіх пасажирів громадського транспорту "сидіння для кондуктора-контролера"- або ще краще... Два хлопця би поїхали з "кама сутру" (один в одного на колінах) і пропонували один одному, або взагалі дівчатам самотньо їхав в транспорті -що- то спробувати з умісту цієї пізнавальної книги чисто з гносеологічної точки зору- і з цього плітки вульгаризмами було б більше сенсу, або користі, ніж цієї навмисної освіченості та обізнаності про пам'ятник середньоазіатської літератури з нальотом романтизму, і все таке-як ніби я сільській пастушок розповідав б "про блиск іубогості куртизанок". Чому я упився в цю -та тому, що не хочу бачити її, і помічати в інших руках той, хто як когось налаштовує, підлаштовуває, перебудовує  - хтось когось, а не люди самі себе, і всі обмежені, і в своїх знаннях і в можливостях - їм ці книжкові мудрості дарма -вони не навчаться інакше як на своєму гіркому досвіді. Важкому шляху повторень, гірких помилок, "поворотів не туди", набивання шишок, проламування лобом стіни, плаванні проти течії і тільки так, а не в розсипи словесних смарагдів, аметистів, діамантів, яхонтiв і рубінів на заламаних сторінках творінь великого  майстра істин, що писав на фарсі..