Троянди i крила

Я не буду тримати тебе.
Тільки,
Що мені робити зі спогадами про тебе?
Я добре розумію, що ти не мій
І що твоя любов у серці до мене згасає.

Найважче відпустити тебе.
Але як зробити це самогубство -
Вирвати пам’ять про тебе зі свого серця?

Спогади не спакуєш у валізи,
Не загубиш на вокзалі,
Не виставиш за двері,
Особливо, коли вони щасливі…

Як повернутися до тебе спиною,
Щоб серце не боліло?!

Перетворюються на іржавий колючий дріт
Мої нерви, а колись були срібними струнами –
Тремтіли, бриніли від доторку твоїх рук…

Вчора ти подарував мені букет білих
І червоних троянд.
Вони – колючі, як і сама любов.

А нині кровоточать мені рани на спині,
А найдужче болять мої обірвані крила в твоїх руках.
Завтра ти викинеш їх на смітник.

Твої троянди – одного високого зросту,
Чи можна по них виміряти твої почуття?!
Я б хотіла повернути бодай свої крила,
Якщо твої вже обіймають не мене...

Відправила тобі есемеску.
Ти відповів, що я написала …вірш.

Ти так нічого і не зрозумів…

Ця поезія - мій біль
І твоя нелюбов до мене…