Вона

Вона  приходить  тихо,  як  печаль.
Сідає  біля  ніг  на  сонне  ліжко,
Знімає  снів  фантазію-вуаль,
Аж  холодом  огорне  тіло  трішки.
Вона  торкнеться  пальцями  бажань
І  розлетяться  ті  у  різні  боки.
І  втомлено,  без  криків  і  страждань
Погасне  світ  просвітлено-високий.
І  переляк  затріпотить  в  очах,
І  дихання  зупиниться...  Прощай.
Вона  така,  як  пауза  в  словах.
А  ти  гадав  –  вона  прийде  на  чай.
У  чорному,  вона  завжди  за  нами:
Слідкує  за  маршрутами,  бреде
Полями,  переправами,  стежками…
Вона  живе  всередині.  Ніде
Їй  не  буває  добре  так.  Вона
У  кожного  із  нас  таки  одна.


Переклад Анни Дудки:


Она приходит тихо, как печаль.
На сонную кровать у ног садится,
Снимает снов фантазию-вуаль,
И холодком бежит по телу птицей.
Коснется тихо пальцами желаний
Те разлетятся в стороны, столики.
Уставший мир, без криков и страданий,
Погаснет вдруг загадочно-великий.
И затрепещет ужасом в очах
Испуг, дыхание прервёт... Прощай.
Она – как будто пауза в словах.
А ты всё ждал: она придет на чай.
Вся в черном, она следует за нами,
И нашими маршрутами бредет,
Полями, переправами, тропами.
Она внутри у нас живет. Нигде
Так хорошо не будет ей. Она
У каждого из нас таки одна.