Мантра для Венери

Перевод Петро Домаха


http://proza.ru/avtor/dionisiy



«Мантра для Венеры»  на украинском языке.



Чому ти мовчиш? Я швидше дочекаюся, що розтане печерний лід, аніж почую, як вимовиш ти бодай слово. Немає у мене зайвого життя. Як врятувати свою душу від меледи * у лабіринті спогадів, снів і сумнівів?
Мені простіше перекласти еламський клинопис, видавлений на сирій глині, що висохла за тисячі років, аніж зрозуміти твоє здичавіле мовчання.
Біля берегів околичних морів загубилося чиєсь недомовлене заклинання.
Там грози небесної безодні постають докором чоловікові за те, що десь плаче жінка. Плаче, ховаючи в долоні обличчя...
Смак мовчання нагадує остиглого чаю смак. Він гірчить тому, що холодний.
Шкода мені, що не художник. Я намагаюся намалювати тебе, але виходить смішно.
Напевне, думки мають вагу. Він деяких думок стає так важко, що я відчуваю всередині себе камені, котрі відкололися від скелі...
Коли нестерпно боляче, я піднімаю голову до неба. І довго розглядаю картину божественну, не обмежену рамами...
Моє життя перетворилася на спектакль під назвою «Вмію жити без тебе!»
Задоволені режисери, сценаристи і глядачі, в особі подруг. Чужі чоловіки мені дарують квіти і цілують руки. Але моя душа - не актриса.
Моя душа - паломниця у зношеному одязі, що втамовує спрагу несподіваним чаєм і тримає на долонях своїх єдиний скарб – твоє кохання. Тримає, немов дитина сніжинку в теплих долонях.
Це мій двійник грає ролі. А я справжня. Ночами зустрічаюся у снах своїх з тобою і завжди тобі вірна. Ні. Ти ніколи не прохав мене бути вірною. Але вірність - це не щось обіцяне. Вірність - це характер душі. Якщо хочеш, то її природний колір.
Тільки біль ночами поглинає віру мою, як жук поїдає коріння і паростки.
Мовчиш. Що тобі невгасимі мої почуття?
Я йду босоніж часом. Весела, а сни бачу сумні. Не буває смутку без роду і племені. Мені не соромно, що я все ще кохаю. Соромитися своїх почуттів так само безглуздо, як докоряти Богові за те, що він подарував людині серце.
Пам'ятаєш, ти якось пожартував:
- Я із Марса.
Я повірила навіть у це.
- А ти звідки з'явилася? - запитав.
- Не знаю, - відповіла я.
- Я знаю. Ти із Венери.
- Звідки ти знаєш?
- Це помітно. Бо Венера - єдина планета, яка крутиться проти годинникової стрілки. Ти все робиш навпаки, - сказав ти жартома.
Трохи пізніше я прочитала, що Марс і Венера іноді зближуються і обмінюються енергіями. Може бути, що ми й знайшли одне одного в період їх зближення?
І тоді з'явилася точка на тімені. Або ж крапелька чорнила над буквою.
Іноді я гадаю по книзі, яку ти подарував. Гадаю, як стародавні гречанки на папірусних сувоях. Заплющую очі, відкриваю навмання сторінку і повзаю безіменним пальцем рядками. На видиху роблю вибір. Відкриваю очі. П'ятсот перша.
Читаю. „Ні вона не сказала, в чому справа, ні я не запитав.. .” Сплив рядок Хеджазі.
Так і було...
Починаєш любити обставини, коли відчуваєш провину за те, що не склалося...
Розлука - це інтервал. Ти і Я. Якщо замість літери І ставити багато інтервалів, ми опинимося на різних сторінках. У різних містах. На різних планетах.
Я кохаю тебе. Закриваюся твоїм ім'ям від лиха. Немов укриваюся ним, коли мені холодно. Твоє ім'я - стіна, за якою ховається моє боягузливе коротке ім'я...
Хочу бути з тобою. Перке? Перке... Одне італійське слово, а має два значення «Чому» і «Тому що»
Я не розумію слова "самодостатність". Усе життя приймаємо тепло батьків, друзів і коханих. І раптом людині достатньо тільки себе?
За вікном моїм дощ. Гілки дерев розгойдуються, немов п'яні. Може, дощ - це зовсім і не дощ, а прозоре вино?
Перед сном я читаю мантру: „Шанобливо схиляюся перед Тобою, о Бхрігу Муні, Бог планети Венера. Заступник демонів і автор священних книг. Білуватий, як ставок, що покрився кригою”.
Я не знаю, які завтра заполонять мене думки. Сумні чи веселі, але знаю, що всі вони будуть про тебе.
Не мовчи. Я кохаю тебе. Мені хочеться кричати про це. Але я не стану голосити, щоб не сполохати почуття.
Якби Боги нагородили мене безсмертям, я би попросила у них дозволу поділитися цим дарунком із тобою...
Меледа * - дріб'язкова, незначна справа, що вимагає багато часу.


Текст на русском языке здесь:


http://proza.ru/2008/07/31/342