Райська байка

Ця смішна історія почалася в Парадізіо, неподалік від туполистої фісташки, вірніше від урни, що стояла поруч з древньою і славною, лише трішки туполистою фісташкою.
У нас з рук в руки перекочовувала  пляшка. Напівпуста, з теплою водою – її  треба було допити і викинути. І тут Чорний Сем згадав  давній морський закон: пити по ковточку і передавати сусіду, хто останній, той і викине пляшку. Але ось тут нам  у цій спеці майнула законотворча думка щодо зміни морських законів.
- У кого в руках кришечка  від пляшки  той….
І замовчав.
- Того!- бравий пірат  добирав слова, шляхетний лицар морів  не знав, як сказати , те чого хотів.
Але я вже знала як це висловити. Простим, але ємним словом, підслуханим  вчора на одній із екскурсій. Якийсь хлопчак  нарік верблюда, корабля пустелі -  «люблюдом»!  А я з радістю підхопила. А що? Вустами дитини говорить істина! Так от:
- У кого кришечка – того хі-хі, люблюд! – заливалися ми сміхом.
А кришечка була у мене.