Бо вiн кохав

    « Бо вiн кохав... »
      Веточка Вишни
Її долоні пахли морем,
Його – коханням й тютюном.
Їм уночі всміхались зорі,
Казки гуляли під вікном.
.
Вона любила малювати,
А він їй вірші дарував
(і не любив зривати квіти),
Бо він – кохав…
.
Повз них – у вічність дні іночі,
Їм роки – наче мить одна
Він цілував блакитні очі,
Йому всміхалася вона.
.
Пили світанки чисті роси,
Рожевий кінь в степу гуляв…
А він губивсь в шовковихкосах,
А він – кохав.
© Веточка Вишни, 2011
________________________
          Поетичний відгук
         Валерій  Гребенюк

В ЇЇ ДОЛОНЯХ КРАПЛІ МОРЯ,
КОХАННЯ ЩИРОГО ТЕПЛО
ЇХ ШЛЯХ ОСВІТЛЮВАЛИ ЗОРІ
КАЗКИ ЛЕТІЛИ У ВІКНО.
.
ВОНА ЛЮБИЛА МАЛЮВАТИ
ВІН ЩИРІ ВІРШІ ДАРУВАВ...
ВІН КВІТИ НЕ ХОТІВ ЗРИВАТИ
БО СЕРЦЕМ ВІН ЇЇ КОХАВ.
.
ЇМ НЕ ПІДВЛАСНА ВІЧНІСТЬ НОЧІ
ЖИТТЯ, ТО НАЧЕ МИТЬ ОДНА
ЛЮБИВ ЇЇ БЛАКИТНІ ОЧІ....
ДЛЯ НЬОГО СВІТ ЛИШЕ ВОНА.
.
ПИЛИ СВІТАНКИ ЧИСТІ РОСИ
СРІБЛЯСТИЙ КІНЬ В СТЕПУ ГУЛЯВ
У НЕДСЯЖНОСТІ ... В ПОКОСАХ...
ДУШЕЮ ВІН ЇЇ КОХАВ....