На белых ромашках все небо качалось За Евелiна

Видеоролик на это стихотворение можна поссмотреть здесь:
http://www.youtube.com/watch?v=8GlkmJR8yJw

На  белых  ромашках  все  небо  качалось...
Дрожа  от  волненья  в  тебе  растворялась...
Я  не  понимала,  что  с  нами  творится  -
Кружится  земля,  или  мне  это  снится...

А  с  неба  нам  солнце  дарило  объятья.
Руками  несмело  снимал  мое  платье...
С  листочков  росинки  украдкой  роняя,
Ромашки  сплетались  нас  здесь  укрывая.

Как  трепетно-сладко  дрожали  ресницы...
Желанья  любви  воспаряли,  как  птицы,
И  крылья  росли  за  спиною  несмело...
Твои  поцелуи  ласкали  все  тело...

Горячие  губы  -  блаженство  гармоний...
От  счастья  зарылась  в  родные  ладони...
На  белых  ромашках  все  небо  качалось...
Лазоревым  цветом  в  глазах  отражалось.


Оригинал.
Евеліна  "На  білі  ромашки  спиралося  небо..."
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=262859

На білі ромашки спиралося небо...
По тілу мурашки...Ти кажеш так треба...
Вже не розуміла де ти, а де я...
Між нами нічого, під нами земля...

Нас пестило сонце, голубило небо...
Твої теплі руки...Чого іще треба?..
Скрізь роси барвисті, мов дивні корали,
і білі ромашки від всіх нас ховали...

І солодко й терпко тремтіли повіки,
бажання летіти зривалося криком,
і крила росли наче вперше, невміло...
і кожен твій дотик здригав моє тіло...

І губи гарячі, і теплі долоні...
Від щастя незряча в твоєму полоні...
На білі ромашки спиралося небо...
По тілу мурашки...Я знаю так треба...

В  качестве  иллюстрации  использовано  фото  Антонины  Морозовой
"Волшебные  сны  Алисы"  http://www.lifeisphoto.ru/photo.aspx?id=195374&repostid=0