Спека накинулась, сипле палючі вогні,
Лиже вустами гарячими тіло моє.
Я відчуваю пекельний вогонь на спині.
Місячне сяйво спроквола по ліжку снує.
Спрагло вуста ворушу я на зустріч йому,
Тільки ковток прохолоди, прошу, мені дай!
Ротом розкритим хапаю гарячу пітьму...
Стрімко провалююсь в сонно-затишений рай.
Місяць надувши жовтяві обидва боки,
Погляд байдужий кидає мені з висоти.
Млявим, сухим поцілунком торкнувся щоки,
Білою плямою вкляк, сам не в силі піти.
Я розчиняюсь, зникаю, щезаю дотла,
Наче розплавлений віск, що стікає на дно.
Падаю у невагомість, де висне імла...
Спека нічна і відкрите у небо вікно.
Нiчна спека
© Copyright: Наталя Мазур, 2011
Свидетельство о публикации №211071700044
Свидетельство о публикации №211071700044
Рецензии
