С реньк кав ярн

 Перевантажені роботою, люди повертались додому.  Їхні вікна загорялися все більше й більше. Молода парочка сиділа кав’ярні і жваво обговорювали останні події.
 Дівчина, красива, з гарним, ніби висіченим з каменю підборіддям, помішувала каву тоненькою ложечкою, що пасувала до її великих кілець. Її звали Тетяна. Вдома Тетяну чекав собака і кран, який вже три місяці крапав, тим самим не даючи спокійно спати вночі. Декольте дівчини, ледве відкривало гарні великі груди. У школі всі заздрили своїй однокласниці, вже тоді це радувало її дитячу самозакоханість.
 Денис – хлопець, що сидів навпроти і жадібно роздивлявся свою співбесідницю, навчався на фізичному факультеті, любив спорт, та мав КМС з бігу. Жив за батьками в трикімнатній квартирі в центрі міста, любив клуби і позаживати дівчат.
 Сонце зайшло за обрій і гріло вже інших закоханих. Нічого дивного, бо так завжди трапляється.
 Парочка весь час сміялася, чим викликала невдоволені погляди інших відвідувачів. Люди, що вже працювали на серйозних роботах, їздили на великих машинах і отримували за це солідні гроші, прийшли відпочити в тиші, а тут регочучі молодики.
 Весь час Денис сипав жартами. В паузах на силу згадував анекдоти, почуті від друзів, та кумедні статуси з соціальних мереж. А Таня намагалася поговорити про книги, кіно.
 Кілька секунд, і все навколо вибухнуло кольором. Тільки кольори веселки, ніяких відтінків. То там, то тут з землі, мінеральними ключами, били фонтани барв, кава стала занадто солодкою, прямо як цукор. Все попливло хвилями, розприскуючи фарби на стіни та стелю кав’ярні. Перехожі, схожі на коктейльні трубочки. Раптом, блискавка, і все стало на свої місця.
 Таня і Денис замовкли. Не розриваючи тишу, мовчки встали, залишили гроші та пішли собі. Хлопець в сторону парку, а дівчина до автобусної зупинки. Їхні серця ніби стали холодні і прозорі, наче крига, а очі набули сірого відтінку. Звуки, приглушені гулом машин, луною відбивалися в головах цієї парочки. А світло в вікнах все більшало й більшало.