Спогад
Я – маленький острівець, ти – безмежно більше. Море… В ньому ледь помітно крапкою залишиш білі береги мої із таким знайомим місцем, що твої човни манить після втоми. Ти приходь в наш спогад крізь вітри шалених метушливих днів, крізь глухі проблеми. Приберу те все до купи, відпущу у небо… А натомість дивний світ відтворю для тебе. Ми залишимось удвох, тільки дві людини. У твій погляд я своїм поглядом порину. Всі поплутаю слова – так на мене схоже! Зрозумієш… і в мої ти долоні зложиш ніжний поцілунок свій. Кораблем відважним ти приходь й одного разу залишись назавжди…
© Copyright: Владимир Лукьянчук, 2011
Свидетельство о публикации №211072100678
Свидетельство о публикации №211072100678
Рецензии
