Ти мене проводжаєш дощем,
Міражем виникаючи зрідка
По дорозі із раю.
То, здається, що ти на вогні
Витанцьовуєш,
Сало печеш
І приносиш на таці,
То зникаєш в ранковій імлі,
То виходиш із дому у ніч,
Чи тікаєш на танці.
На кислотному музики дні
Ловиш перли розради – вони…
Всі вони – міражі.
Міражі
Виростають між нами.
То привидиться море і пляж,
То на площі гарячий форсаж –
Все міраж.
Все – міраж!
Проводжаєш мене міражем,
Сумно дивишся мокрими вікнами…
А на хмари проміння тече
Із-за обрію.
Так не хочеться їхати… Ранок
Намальовано повниться фарбами
Із новими бажаннями й звабами.
Сірі хмари біліють уже…
Накрапає все дужче і дужче
І здається (це знову міраж?),
Ніби дощ цей –
З твоєї подушки…
Ніби день –
На зіницях вітраж.
Мiраж
© Copyright: Василь Кузан, 2011
Свидетельство о публикации №211072500539
Свидетельство о публикации №211072500539
Рецензии
Яка в тебе ніжна й багата душа! Як тонко вмієш відчувати і майстерно передати почуття у своїй невимовно гарній поезії! Лю!
Марианна Марианна 26.07.2011 18:58 • Заявить о нарушении
Марианна Марианна 26.07.2011 18:58 • Заявить о нарушении
Дякую. Дякую, дякую. Надзвичайно приємно отримати такий відгук від тебе.
Василь Кузан 26.07.2011 22:02 Заявить о нарушении
Василь Кузан 26.07.2011 22:02 Заявить о нарушении