Головний закон

Бог – то  природа, яка існує за певними незмінними законами. Ці закони засновані на добрі. Вони вічні. Можна відходити від них і знову наближатися, хоча вони залишаються стояти на своєму місці. У цьому пинцип всього нашого життя. Мало таких людей, які б постійно стояли на правильному шляху. Усі ми грішні й для того народжені, щоб постійно порівнювати, вагатися, у муках обирати, отримувати по результатам обраного...
Сила Божого прощення в незмінності. Яким би ти не був і що б не робив, якщо знову наблизишся до правильного шляху, будеш прощений, це сила мовчазної закономірності, схожої на якусь заведену давним-давно комп’ютерну програму; але й працюватиме вантаж вже зробленого тобою, бо все зроблене не може зникати просто так – воно переходить в інші форми (як погані, так і гарні) за законом усе тієї ж закономірності. І знову продовжується життя: народжуються діти, літають птахи, сходить і заходить сонце, жовкне та опадає листя на деревах, але ж через певний час зеленіє знову... Усе це відбувається за законом мовчазної закономірності.
І якщо б ти навіть заговорив із нею (іноді таке трапляється: вона може давати тобі якісь знаки, натяки, асоціації відносно того, як рухатися далі, правильно ти робиш чи ні), то розмова ця була б про те, що нічого змінити неможливо: все відбуватиметься рівно настільки, наскільки ти сам це заробиш, запрограмуєш своїми думками та вчинками. Усі зміни залежать тільки від тебе самого.