ТопОля
Та кольору зеленого не змив.
Зима ступила на своє обійстя,
Коли надворі листопад кружив.
Та на оту тополю в самотині,
Що ще не встигла зелень в золото змінить,
Упало покривало крижаної павутини
І сніг холодний на гілках лежить.
І сонця промінь тут не допоможе
І листя вже не взолотить.
Воно не золоте, а чорне буде може,
А може просто облетить...
Отак й на мене сніг упав зненацька,
І ні цвісти не дав, ні зеленіть.
Я в осени - прошла пора юнацька.
І скроні сивина вже встигла побілить...
Свидетельство о публикации №211073001253