Моя мр я...

Якогось разу ти мені наснилася, і після того я не можу тебе забути. Хто ти? Я ніколи не бачив твого обличчя, але мріяв про нього все життя… Я ніколи про тебе не думав, але ти завжди в моїх думках...
Ти любиш дощ як і я, але мучишся від почуття безкінечного болю. Ти любиш сидіти холодними вечорами вдома і просто дивитися у вікно, коли так тепло і зручно. Ти любиш гарну музику і спати вдень, а вночі – дивитися на небо.
Ти не вважаєш себе романтичною, але тим часом мрієш про безкінечне і глибоке кохання, так, щоб аж до мурашок по шкірі.
Ти ходиш поміж людей, але подумки ненавидиш їх усіх разом. Ти любиш життя, але не розумієш його сенсу. Ти просто живеш задля самого життя. Ти любиш все ускладнювати, а все навкруги сміховинно просто. Інколи ти це розумієш, але не хочеш прийняти, бо звикла до старого. Ти любиш себе понад усе...
Ти – просто ти... Ти мій сон, моя уява, моє друге я, але я не хочу це прийняти, бо звик до старого...
Але хтозна , може сон колись все-таки і стане реальністю, адже ти моя мрія.