щоночі я спалювала тебе на попіл у глибинах своїх перин і під ранок розвіювала його за межами вхідних дверей. щовечора ти відроджувався за ними ніби фенікс, хоча мав вигляд не благородної птиці, а побитої собаки. я із задоволенням приймала тебе лише для того, щоб втамувати свою хіть, а ти, мені іноді здавалося, що ти був у мене закоханий.
Мы используем файлы cookie для улучшения работы сайта. Оставаясь на сайте, вы соглашаетесь с условиями использования файлов cookies. Чтобы ознакомиться с Политикой обработки персональных данных и файлов cookie, нажмите здесь.