3. Казки савани. Дев. Мандри. Голод

Ви знаєте що їдять деви? Ось так почну я свою оповідку. Я впевнена, що ви не знаєте, бо лише Цяця почала кумекати, що найчастіше вживає Дев, як він накивав п’ятами.

Цяця звикла до кави, але напій, що вона тепер готувала собі сама не був таким смачним. Та вона вперто щоранку варила собі його, брала чашку у пазурясті лапи, манірно відставляла мізинчик і пила, навіть намагалася щось розгледіти у кавовій гущі. Але куди їй там, вона ж була звичайною кішкою.

Тим часом Дев продовжував творити дива. У наш час, коли все спростилося і ускладнилося одночасно, Дев зайнявся старим чаклунством, яке Цяця ще з дитинства пам’ятала. Одного вечора гарячий вітер кинув до ніг Цяці листівку, на листівці тягла велику квітку маленька дівчинка з крилами (фея - родичка девів?) і поруч приписані якісь дивні незнайомі слова. Добре, що хоч літери знайомі. Ось так склавши їх докупи, сховавши страх і сльози, бо хто знає що там понаписано, Цяця дізналася, що в неї скоро день народження. Чи це була така вигадка Дева, а чи може й справді у цей час, тільки багато років тому Цяця знайшлась маленьким клубочком у своєї мами – ми не знаємо. Самиці схильні вірити у всякі  романтичні штуки і Цяця почала посиленно готуватись до події. Частіше вилизувала хутро і влягалася на сонці аби воно золотавіло,вранці і ввечері точила пазури об одну акаціїну,   поки з тієї вже дрантя не посипалось. Та немає нам меж у прагненні до свята і краси, і ніякі дерева нам у цьому не завада.

І ось одного вечора, коли сонце втомлено котилося, щоб заснути у білій льолі із хмарок, до ніг кішки впала ще одна глянцева картка. Вона і пояснила загадку, про те чим харчуються деви. Сонечку теж було цікаво, що там пишуть, і воно кинуло промінець на блискучу Цяцю, аби її засліпити і півпромінця на листівку з такою ж золотавою кицькою, як і сама наша левичка. Тут і сонечко всміхнулось, бо на листівці був написаний девовий секрет чи рецепт з його чарівної кулінарної книги: «Ти мені так подобаєшся, що я тебе з’їм !»

Тільки Цяця не злякалася, а навіть підморгнула до сонечка, щасливо потягнувшись, може вона не прочитала другу частину, і зрозуміла тільки те, що вона подобається Девові. Левиці якось не звикли, що їх їдять. Отак і наша, крутнула хвостом і сіла дожидатись: чи нової листівки, чи самого Дева, чи з моря погоди, чи смачної кави, а чи просто продовження казки. І ми разом з нею зачекаємо.


попередні частини
http://www.proza.ru/2011/07/18/51
http://www.proza.ru/2011/07/29/1266