Солоне озеро Солотвина роз’їдає мої очі
І вони стікають великими краплями
На лікарняне ліжко.
Солоне простирадло прилипає до мого тіла
І я здираю його із себе
Разом із шкірою
Минулого життя.
Свідомість солоною свічкою
Скрапує в озеро,
Щоб роз’їдати очі іншим
Чи лікувати їх
Від відсутності любові
До життя.
Життя без тебе стає іншим.
Воно, мов пес,
Злизує сіль з моїх губ,
Із очей, щік, пальців…
Але душа, все одно,
Лишається солоною.
Може,
Це тільки тому,
Що в Солотвині все
Солоне?...
Солоне озеро Солотвина
© Copyright: Василь Кузан, 2011
Свидетельство о публикации №211081400893
Свидетельство о публикации №211081400893
Рецензии
може бути, що в Солотвині все солоне!)
без солі людина не знала б, що таке солодко і солодке.))
сіль, як і цукор - в міру! тоді буде гармонія, рівновага.
Марианна Марианна 14.08.2011 21:56 • Заявить о нарушении
без солі людина не знала б, що таке солодко і солодке.))
сіль, як і цукор - в міру! тоді буде гармонія, рівновага.
Марианна Марианна 14.08.2011 21:56 • Заявить о нарушении
За гармонію!
Я теж так думаю.
Мені дуже приємно, що тобі сподобалось.
Василь Кузан 15.08.2011 10:25 Заявить о нарушении
Я теж так думаю.
Мені дуже приємно, що тобі сподобалось.
Василь Кузан 15.08.2011 10:25 Заявить о нарушении
На это произведение написаны 2 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.