Щастя

Я підіймаюся на небо, коли я мрію,
Щоб хоча б у подумках знайти собі надію.
Помріяти про щастя та про справедливість,
Щоб не бачити у людях ту нікчемну низість.
Пожити хоча б трошки нереальними думками,
Бо кожен знає, що дитинство ходить поміж нами.
І кожен любить повертатись у свої спогади,
Щоб хоч на мить повернути собі молодість.
Це відчуття приємніше за будь що у світі,
І мріяти ми будемо  навіть через століття,
Бо саме наші мрії дають шанс у реальності,
Щоб подолати тут усі неможливі складності
І просто насолоджуватись дотиком дощу,
І вміти у коханні говорити: « не відпущу».
Це саме та казку, яку шукали тисячі,
І зараз вона малюється у тебе в голові…

Ти лише уяви: ти летиш у хмарах
Навколо усмішки та закохані пари,
Ти, неначе уві сні, де твої мрії збуваються,
Це все у твоїх думках, але в душі залишається…

І навіть, якщо хтось стверджує, що ти цього не вартий,
Ти на майбутнє: уникай його поради.
Намагайся віднайти того, хто буде поряд
Тобі другом у думках і не лише на волі,
І у скрутних моментах та у щасливих завжди,
Хто буде довіряти і буде вірним лиш тобі.
Тоді ви разом полетите туди у хмари,
І будете насолоджуватись Тихим океаном…

Мрій, коли важко і коли неможливо,
Коли не знаходиш довіри у близької людини.
Коли здається, що край і дороги нема,
Ти просто помрій і зрозумій, що коло тебе вона.
Це все допоможе – ти тільки май надію,
Бо саме вона дає подих на твою мрію.