Печу-печу хлiбчик
хлібчик випікати.
Вмить наповнився наш дім
диво-ароматом.
Вже парують на столі
пишні паляниці,
Дихають, вони живі!
Скоринка ворушиться.
Виблискує, з паринкою,
мов сонечко. З печі
хлібинку за хлібинкою
виймають рогачі.
Свидетельство о публикации №211082601064
но вот что мне бросилось в глаза:
вот я читаю стихотворение
написанное Вами в 2011-м.
Тепло, близко, понятно. Тот украинский, который я знаю по Шевченку...
Понимаете - на расстоянии все острее видится. Ныне я слушаю новоделы языка на родине - не то, что не понимаю... это не Шевченка язык. Франка, скажем так.
Да, еще в прошлом веке, заезжая во Львов к двоюродному брату, я смеялся, слыша:
- Нэ бЭры пальци до пысэка, бо по дупи вылуплю!
- Лэгинь з юнкою створять шлюб
Ныне так говорит вся Украина. Наверное, это нормально... но это уже не моя страна.
Александр Скрыпник 03.11.2018 21:16 Заявить о нарушении
У мову навмисно "імплементують", усілякі новомодні,
іноді до болю примітивні домішки,
роздираючи країну на шматки
за штучно створеними маніпулятивними технологіями.
В результаті сьогодні на західній Україні
жителі прикордонних територій можуть принципово
розмовляти угорською, на сході російською.
Проте, не вся Україна так говорить.
І я горджусь, що переважна частина молоді
розмовляє чистою первозданною українською
і є патріотами країни, не зважаючи ні на що.
Ладослава Идущая 03.11.2018 22:17 Заявить о нарушении