Джерельце сповiдей посмертних
Журчит во мраморе вода
И каплет хладными слезами,
Не умолкая никогда
А.С.Пушкин
Надісь, я довгі роки жив у межах сну, на грані між життям і смертю, за гратами свідомості і сенсу…
А потім, взяв і випав навіжений, в печеру спогадів торішнім талим снігом, наважившись напитися з джерельця посмертних спогадів, у котрому вода…
Тече собі спокійно, спритно, легко, та вмить скипає, як зміїне молоко, яким дівчисько узяла та отруїлася в незгоді і понесла у череві і
…дитятко в могилу.
Чи, ось…
Напнути хмари і втекти туди, де спогади надрічної води не будять лихо…
Тиша, як в могилі…
І лише часу рівномірні хвили нас наповняють “хладними” сльозами…
І ще, і ще, і ще…
Та, що ж це з нами?
© Copyright: Ицхак Скородинский, 2011
Свидетельство о публикации №211082801199
Свидетельство о публикации №211082801199
Рецензии
Згоден з паном Артуром. Твір справді вражає!
p.s.
"ґратами свідомості та сенсу"
Валентин Лученко 25.11.2011 21:37 • Заявить о нарушении
p.s.
"ґратами свідомості та сенсу"
Валентин Лученко 25.11.2011 21:37 • Заявить о нарушении
Да, сижу за стеною бетонной во мгле...
Валентин, благодарю сердечно.
Ицхак Скородинский 25.11.2011 15:41 Заявить о нарушении
Валентин, благодарю сердечно.
Ицхак Скородинский 25.11.2011 15:41 Заявить о нарушении
На это произведение написаны 2 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.