Бузковий дим

Бузковий дим
Автор М В, написано 6 Июнь 2011 г. в 14:22

Вона була такою наївною, крихкою та безпорадною перед його неголеним натиском, що коли він брутально та сито вивалював перед її очима свій блудливий гумор, затишно посміхалась, ховаючись в кулачок і дивилась потім на нього — сумно, жадібно, віддано.

В сонячній приязні із рис її обличчя виходив доволі цікавий коктейль з рожевими плямами стриманого захоплення, проте її погляд, що завжди прямував та зупинявся, зтикаючись з чимось особливо важливим для неї лише тільки в двох напрямках — в себе та на нього, -  сором'язливо п'янів.

Цокала почергово по розтрощеному де-не-де досить пильному тротуару пара тоненьких, майже іграшкових підборів, що утворювала досить дивний мезальянс з тим грубезним та брудненьким його взуттям, яке невідступно шльопало поряд, і коли це взуття прочно зупинялося, повернувши вздернуті свої носки до носочків її — поменше, - (обличчя в обличчя) підбори, відриваючись від землі повісали у повітрі, наче були готові перекласти усю свою несуттєву вагу на надійливі ці обставини.

Якось жорстко отруював повіртя яскравий бузковий дим на просторі лохматої галявинці, яка дивовижним чином зберігла ще свою чарівну дикість в центрі вже цивілізованого парку для культурних відпочивальників. І не чутно було там посеред цього суцільного сморіду інших — ні тонких, ні гірких ароматів природи, які вочевидь попряталися скромненько, однак допитливо з переляку у кущі, в очікуванні власне своїх чергових та зіркових моментів.