Людина пiд дощем Цыкл НЕмелочи жизни

Він сидів на невеликій лавці посеред алеї одного з столичних парків, безлюдної в ту пору. З неба тікли ріки, тікли з усе більшою силою, обрушуючи галлони води на місто, на парк, на нього.
Холодні струмені заповзали під комір шкіряної куртки, повзли по крагам і стрімкими струменями вливались у високі байкерські чоботи. Поряд стояла напівпорожня «Хортиця», а в руці раз-у-раз згасала «Pll-Mll». Очі кольору аквамаринової сталі вдивлялись крізь щільну завісу дощу, дірявили свинцеві силуети дерев пробиваючи поглядом навіть ті залізобетонні монстри, що якийсь недоумок вирішив назвати будинками. Його погляд був «НЕ ТУТ», перед внутрішнім зором стояли непролазні хащі джунглів, не земних амазонських, чи будь-яких інших, а джунглів де навіть найдосвідченіший слідопит не знайшов би вірної дороги, джунглів у яких володаркою була підсвідомість, а небом, землею й хащами –спогади.
Зараз його погляд блукав у нетрях давно минулих днів дитинства. Перед очима пролітали відблиски тих щасливих днів: «…Ось кучерявий хлопець, обличчя якого було вкрите ластовинням та підлітковими прищами, разом з найближчим другом до гикавки сміється над черговим безглуздим вчинком, що тоді вражав своєю дотепністю.....Штаб-квартира однієї зі шкіл східних єдиноборств. У повітрі пахне сумішшю адреналіну та терпкуватого запаху крові. Цей самий хлопець вже більш дорослий, м’язи буграми збивають тіло, обличчя з округло витяглось, скули зробились ширшими, в погляді додалось сталі. Долоні обвиті білими смужками бинтів. Оголений торс блищить від стікаючого по ньому поту. На ногах низ від кімоно. Збоків стоять люди яких він вже три роки рахує ще одною сім’єю.А перед кожним з них у світлі ламп виблискує «Він-Чун»1.....Ось він летить зі стрімкого трав’яного схилу, вкритого росою на своєму вірному BMХ2, наздоганяємий другом з широко розкритими від захвату очима.....Двір. Сіруваті сутінки сповзають з дахів будинків накриваючи хлопця, який з запалом відстоює думку, що краще вже слухати NickelBack3 ніж Maxim та інших рожевих та сопливих виконавців»,– по його обличчю розтікається, розгладжуючи ранні зморшки посмішка.
Несподівано, щось відволікає його увагу, погляд повертається в реальність, посмішка миттєво спадає з лиця. Декілька секунд він просто дивиться на швидко слабіючий дощ. Перед його мисленим поглядом виринає інша картина: «Ранок. Його кімната. Розтуляє очі. Підходить до комп’ютеру. Перевіряє елку4, вичистивши купи спаму5 без особливих емоцій відмічає те, що йому виплатили немаленький гонорар, за «встановлення та нашпигацію» (так він називав процес створення та оптимізації комп’ютерних мереж) мережі чергового банку. Снідає. Одягається. Виходить на двір, відчиняючи гараж дивиться як хижим поглядом з глибини визирає салатова «Супра», та ледь помітно зблискує чорний «Ямаха».
- Сьогодні твоя черга, – як до живого звертається він до байка.
І ось вже під ним пролітають дороги Батька Русі…», – бутиль «Хортиці» підвергається черговій екзекуції, в руках з’являється сигарета та запальничка, все навколо на мить затягує тютюновим димом.
Нещодавно він зрозумів, що його життя залишене будь-якого сенсу, у свої 29 він не має друзів, коханої, з рідними через щільний графік бачиться рідко. Єдиними близькими для нього залишились спорткар6 та байк…
Насувався вечір. Своїми м’якими, перламутрово-синіми лапами наступав він на тихе після негоди місто. Дощ остаточно вгамувався і на вулицях почали з’являтися часті перехожі, люд виповзав з домівок аби насолодитись омитим дощовими водами вечором. Багато хто проходячи повз нього кидав засуджуючі погляди, в душі розпинаючи на всі лади «аморального байкера-п’яницю».
Йому було все рівно, він вдивлявся у людський потік ні на чому не затримуючи затуманеного алкоголем погляду. Аж ось... Несподівано його очі прояснились, і в поле його зору потрапило щось, що дуже вирізнялося у цьому безликому натовп...
Він побачив дівчину, що ніби зійшла з обкладинки журналу, ніколи ще не зустрічав він таких красунь. Але невже врода дівчини так привернула увагу хлопця? Та ні, він завжди цінував у людях інше. Тоді що ж?
Очі. Ось що надзвичайного було в цій дівчині, її смарагдово-зелені очі несли в собі ту саму невимовну тугу, що і його.
Проходячи повз, вона, як і всі, кинула погляд на нього і їхні очі на мить зустрілись, проте цієї миті було достатньо щоб кожен з них прочитав історію життя іншого, вони були разюче не схожі і лише кінцівка у обох була однаковою.
Дівчина присіла на край лавки, прибравши пусту пляшку і запитала:
- Як тебе звати?
- Ден, – відповів хлопець.
- Поїхали, Ден, – сказала дівчина кивком вказуючи на байк.
І ось під колесами знову пролітали перехрестя доріг Стольного Граду Києва, таємниче зблискували ліхтарі віщуючи початок чогось нового...

1 – (Дерв’яний чоловічок) Манекен для відпрацювання бойових технік,який використовується у східних єдиноборствах, впреше у вжиток увів Іп-Ман – родоначальник однієї з шкіл кунг-фу, що стала популярною після появи такого бійця як Брюс Лі.
2 – (Bicycle Moto eXtension) Вид велосипедів, що спочатку розроблявся як імітація мотоциклу для мотокросу та для участі у перегонах на земельних трасах, але згодом набув, насамперед, значення знаряддя для виконання трюків, не втрачаючи попереднього.
3 – (досл. П’ять центів здачі) Канадський рок-гурт, що грає в стилі Пост Гранж, Альтернатива та Хеві-Метал.
4 - (сленг) Eлектронна пошта
5 - Розповсюджений вид реклами, що потрапляє до користувачів через мережу інтернет.
6 - (англ. Sport Car) Cпортивна машина - дослівно.

07.08.2011