Про алкоголь

Випиваю келих тиші.

Тепло спокою розтікається тілом
І вкриває свідомість
Молочною піною спогадів.

З-під опалого листя часу
Виринають думки
І несуть до мого серця
Клаптики минулого,
Як мурахи до мурашника
Ховають крихти насолоди.

Із тих клаптиків,
Із тих маленьких яскравих частинок
Складаю пазли,
Малюю картини,
Будую речення,
Вертаю втрачене,
Реставрую виблідле,
Складними програмами
Відновлюю карту
Пам’яті.

Потім
Виливаю вечір
У пляшку ночі,
Заплітаю вітер
У коси коханої,
Що десь далеко
Так само хміліє
Від спогадів про мене,
Струшую зірки
З простирадла вічності
Й лягаю спати
В обійми літа,
Від щастя п’яний.


Переклад Анни Дудки:
http://www.proza.ru/2011/09/11/313

Чаша тишины

Смакую чашу тишины.

Тепло покоя ластится у тела.
В сознание вплывает пеной белой
Парное молоко воспоминаний.

Из времени опавших листьев
Выныривают мысли
И к сердцу моему несут
Лоскутья прошлого,
Как муравьи, что к муравейнику бегут
И прячут крохи сладостей.

Из лоскутков тех,
Маленьких частиц,
Я складываю пазлы,
Рисую яркие картины,
Руины речи обновляю,
Утерянное возвращаю,
И реставрирую поблекшее,
Сложной программой
Возобновляю карту
Памяти.

Потом
Я вечер выливаю
В бутылку ночи,
Заплетаю ветер
Любимой в косы,
Что где-то далеко
Хмелеет так же
От
Воспоминаний обо мне,
И стряхиваю звезды
С покрова вечности,
И ложусь спать
В объятья лета,
От счастья пьян.