Спалахнуло базальтове небо –
Блискавиці сплелись між собою…
Боже милий, якая потреба:
Я з минулим у смертнім двобої!
Слово гине у вирі відчаю,
І в молінні простягнуті руки:
Я минуле своє відпускаю
Птахом вільним у небо розлуки.
Це – як плин непідтверджених істин.
Це – як яструба клекіт на волі.
Все життя – по окрайчику вістря,
А опісля – проваллями долі.
Кров'ю сходять поранені душі,
Як відлуння мого сподівання.
Предковічної тьми не порушить
Вже ніколи колишнє кохання…
Спокута
© Copyright: Мария Яковлева, 2011
Свидетельство о публикации №211091000516
Свидетельство о публикации №211091000516
Рецензии