Чуже життя

Невже люди не розуміють, все, що в їх житті відбувається,  не може бути випадковістю. Що кожна подія, кожен випадок зумовлені заздалегідь і,  від цього нікуди не подінешся. Ми повинні приймати все, що відбувається з нами в житті, погане чи хороше, таким, як воно є.
Горе чи нещастя вривається в життя кожного iз нас без запобігання. Ось воно.  Не чекали? Нi!  Але воно вже разом з тобою. Тепер треба думати, як позбавитися від непроханих гостей. Якщо повезе, звичайно, то можна без втрат позбавитися від них, без ускладнень,  але  з осадом в душі і спогадами, які періодично спливатимуть в нашій пам'ятi. І ми прагнутимемо забути про них, якщо зможемо, звичайно. Кохання і щастя придумати неможливо,  або вони є, або iх немае,  нехай навіть ці дві складові нашого життя заховані за семи  замками, але вони є насправді. Без них не може бути життя. Кожен iз нас чекає своє щастя, своє кохання. А отримав це щастя, береже як зіницю ока.
Кохання, як і нещастя, вривається в наше життя тоді, коли його не ждеш. А якщо увірвалася, то будь дуже обережний, не нашкодь самому собі і ближньому своєму.
Кохати все життя, хіба це можливо?
Жити чужим життям, не своїм, хіба це правильно? Кому таке задоволення прийдеться до душі?
 Бачити поруч лише тих людей, які випадково появилися в твоєму житті. Не миттям, так катанням, як говориться. Дуже непросто все дається людині в житті. Але треба навчитися жити в тому житті, яке у тебе вже є. І ніколи не виносити на показ те, що приховане у тебе в серці. Не завжди це ціниться, особливо тими, кому до тебе немає нiякоi справи Не завжди твоя половинка, яку ти кохаеш,  чекаєш і сподіваєшся на щось все життя,  буде рада почути твоє признання в коханнi. Не завжди зрозуміє твоє признання.
-А як же ти жила всі ці роки без мене? Чому мовчала стільки років? Чому нічого не хотiла зробити для свого ж щастя? Звалилася як сніг на голову і вимагаєш щоб тебе кохали. А ти запитала, чи  хочу цього я? Нi, не хочу! Ти просто влетіла, як фурія в моє життя. Ти нова людина в моєму житті, я тебе зовсiм  не чекав.  А щодо щастя скажу, - не буде щастя.Я знаю, це жорстоко, але, справедливо. Страждає людина чи ні, нікого це не хвилює. В кожного свої заморочки, в кожного своє життя, яке міняти ніхто не збирається. А як же бути тому, хто кохає! Просто жити далі зі своiм коханням, яке нікому не потрібне. Воно знову буде заховане за семи замками I тепер уже ніколи не вирветься на волю.