Життя

Втраченого не повернути...Як не повернути в легені той дим,що щойно видихнув,безнадійно намагаючись бодай ним заповнити порожнечу в душі,що витіснила все.Поглинула все,що відчувалось...Тепер як ніколи переривається дихання,як ніколи переживаються старі знайомі фрази...І в такі старі картини,що стали частиною себе,вражають по-новому,і зовсім інші раніше непримітні рядки стають влучними в знайомому плей-листі,що встиг стати частиною життя,частиною душі...І те,що раніше вважалось самонадіяністю,зараз відкрває свою суть і з"ясовується,що це-лиш відвертість.Починаєш іншими очима сприймати світ...І іншим серцем. Своїм і не своїм водночас. Ніби до цього це був не ти... Але ж в пам"яті чомусь лишаються давно минулі події,і чомусь завжди мало не в головній ролі цього старого фільму-ти сам... Не пережити знову те,що вже одного разу пержито...Не повернути назад. І від цього лиш ще більше розчарування...Несподівано для себе починаєш співчувати малознайомим тобі людям...І дивуватись їх сміливості...Це не брудна білизна в світ,це сміливість...Таке пережити і мати сили сказати про це світові...Бо це не придумати.Не переживеш-не зрозумієш.
Спогади навіюють тугу й ностальгію...Та зараз лиш розум підказує звичну реакцію...І думки,думки...Нікуди не подітись...І прихоить врешті розуміння багатьох речей...Які ніхто окрім тебе самого тобі не скаже.І що сенсу життя нема,і що душі теж...І що почуття-ефемерність...Але ж чому так паскудно десь між ребрами?..алко перестає рятувати,від сигарет тільки горло смолою як брудом затягує...А потім стає гірше...Коли розумієш,знаєш.сам же дійшов висновку.От тільки поки що не прийняв.Не зміг прийняти.Змиритись...І приходить біль.Розумієш,що буквально кілька годин тому було краще.І що сумніви і невизначеність-краще ніж біль.Там принаймні лишається місце для надії...А біль поглинає все...І меж йому нема...Стає байдуже.Абсолютно...Нічого крім всепоглинаючого...
"Мне плевать на ваши слезы,
мне плевать на ваши души,
все,что делаю-от скуки,
мне никто из вас не нужеш,
я воюю са с собою,
порождаю мир и злобу,
награждаю мир любовью,
искупить ошибки кровью..."(с)

Скільки ж прожито помилок...

23.40
28.07.2011                Chester_AmaDeuS

В творі використано фрагмент з тексту пісні групи "Viper Inc" авторства Влада Ясинського.