4. Казки савани. Дев здивував
Повз, мов сірі рибки з червоними плавниками, снували офіціанти, у вікні велетенського пристрою жовто-сині скалярії катали клубок перекотиполя. Великі і маленькі рибки співали, їли, пили, фліртували, сердились, хизувалися лускою – все це дуже голосно. Тут були різноманітні рибки – вуалехвости і туполобі сомики; золоті рибки, що намагались за свій еквівалент виконати чужі бажання; рибки-юнги і рибки-ботани – всі вони плавали у пиві.
І Цяця пристосувалась до шуму, перетворила його для себе у завивання вітру, у гомін зливи – чула лише ритм музики і вгадувала по девовим губам нову казку. Цяця не лише пристосувалася до шуму, вона замовила собі саме шматок риби, щоб помститися їм за цей гамір. Якогось судачка засмажили для неї. Все ж таки вона була хижачка!
Дев був стомлений і урочистий, це був особливий вечір: він повернувся. Звичайно він і раніше кудись ходив, їздив, літав і потім повертався, але жодного разу його так не чекали захоплені кішки.
«Ну а втім, ну а втім – наступної ночі, будеш знову ти з ним»,- ритмічно постукував ударник.
«Це я знаю!»,- подумала Цяця – «І навіть більше знаю, що ці ночі і дні будуть сповненні казками!»
За склом акваріуму-пиваріуму тихо впала на мокрі тротуари ніч. Осінь вже почала встилати стежки листям, мабуть вони були з осінню у змові. Ночі на початку осені підступні і швидкі, мов кішки на полюванні. Був-був день і раптом падає ніч, а вечір взагалі тікає швидко.
Цяця і Дев вийшли в ніч, вона звично поцокала пазурами, він підтримував її. Було прохолодно, листочки кидалися їм під ноги, але їм було тепло вдвох, а листочки їх бавили.
Вони були щасливі. Цяця тим, що дочекалася і тому казка продовжиться. Дев тим, що повернувся і його казка не була розказана в пустку савани. Листя, тим що настає осінь - пора покою і сну. Плин речей в природі незмінний: осінь, зима, весна - час знову відродитись.
Свидетельство о публикации №211091200824