Ганна Осадко. Дальше будет

С украинского http://www.stihi.ru/2011/09/20/3993

в Городе_Цвета_Сепии,
в осени, пахнущей клёнами и корицей,
шагреневая кожа нашего времени сжимается ежеминутно,
и каждый миг:
меньше её,
меньше её,
меньше её -
но мы об этом не говорим.

Остров кровати окружён водами -
зелёными, как надежда,
тяжёлыми, словно веки.

Уже не ждём -
ни зимы, ни корабля спасительного.

Спрятаться, замереть, не двигаться,
слиться с тобой,
срастись с пейзажем,
как в детских "жмурках" -
а вдруг они не заметят
и не позовут домой?..

забыться в вате тишины - и конец.

И только линии наших ладоней
мчат вперёд отчаянными велосипедистами,
дерзкими в своём безумстве,
и свидетельствуют, как те апостолы,
что «дальше таки будет».
***

Далi буде http://www.stihi.ru/2011/09/20/3993

…у Місті_Кольору_Сепія,
в осені,  що пахне кленами та корицею, 
шагренева шкіра нашого часу стискається щохвилини,
і щомиті: 
менше її,
менше її,
менше її –
та ми про це не говоримо.

…Острів ліжка оточений водами –
зеленими, як надія,
важкими, немов повіки.

Уже не чекаємо –
ані зими, ні корабля рятівного…

Заховатись, завмерти, не рухатися,
злитися із тобою,
зростися  із краєвидом,
як у дитячих «піжмурках» –
а раптом вони не помітять
і не покличуть додому?...

…тривати у ваті тиші – та аніруш…

…І тільки риски наших долонь
мчать уперед відчайдухами-велосипедистами,
зухвалими у своєму безумі,
і свідчать, як ті апостоли,
що «далі таки буде»