Потiк Свiдомостi
Напівбажання. Напівбожевілля. Катма думок, бо давно уже сплять.
Слів як полови натомість багато...Свято. Фієста. Базар пустослів'я...
Ой ти, осико, чом дрібно тріпочеш листом пожовклим? Хочеш мене налякати?
Як у дитинстві на цвинтарі темнім квіти померлі жахали? Це так?
Ночі оточують знову безсонням. Фобії знову. Спінює кров аспірин.
Тіло в перину поринуло, як в літепло. Але не легше від того, не легше...
Книги не сила читати уже. Ради немає від них і розради.
Час-людолов поволік кудись мудрість. Лишилась душа. Хтозна чи нАдовго?
Тане надія, як дим за вікном...
Знаю, що ти, таємничий мій друже, більше не з'явишся. Знаю...
Я забуваюся, я забуваю...
Свидетельство о публикации №211092401268
Мира Мора 29.09.2011 12:14 Заявить о нарушении
Валентин Лученко 29.09.2011 16:37 Заявить о нарушении
не гірше, ні
то Нобел. лауреат )
отож.... - є надія........... :))))))))))))))
Мира Мора 29.09.2011 17:02 Заявить о нарушении
Валентин Лученко 29.09.2011 18:07 Заявить о нарушении
Валентин Лученко 29.09.2011 18:21 Заявить о нарушении