Запалила лампадку в садах бурштинова осінь,
Одягла у парчу золоту падолист – не в іржу.
Люблю тебе тихо. Суцвіття мого безголосся
Печаллю колише сутінь, ніби колиску чужу.
Украдене щастя болем в мені стоголосить.
Надривно тебе кохаю. А ти не приїхав чомусь...
Лягає між нас павутиння – срібне Господнє волосся.
Вином недопитим залишмо усе... Я навчусь
Розлюбити тебе такого, яким ти ще був учора,
Розлюбити твій голос, неначе яфинка, терпкий.
Я приходила так, як приходить покрова-покора…
Наче сонечка, в гості чекала. Чекала таки…
2011
Бурштинова осiнь...
© Copyright: Марианна Марианна, 2011
Свидетельство о публикации №211092601073
Свидетельство о публикации №211092601073
Рецензии
Просто чудово!
Ти надзвичайно талановита, Маріанночко. У тебе чудові вірші. Такі надривні, такі глибокі, такі щирі!
Василь Кузан 28.09.2011 17:03 • Заявить о нарушении
Ти надзвичайно талановита, Маріанночко. У тебе чудові вірші. Такі надривні, такі глибокі, такі щирі!
Василь Кузан 28.09.2011 17:03 • Заявить о нарушении
