Пустунка-ніч пливе, неначе фея,
Намисто рос на трави одягає,
П’янить повітря запах орхідеї,
Плащем туман до ніг її лягає.
Дорогу їй малюють в небі зорі,
гойдає місяць загадкову казку,
тремтить чутливо марево прозоре
і повнить серце найніжніша ласка.
Не сплю і я, а подруга-пустунка
сідає поряд, стомлено зітхає,
в очах моїх відбившись ніжним трунком
мене обнявши, тихо замовкає.
Нам добре вдвох. Сполохані комети
малюють нам картини в темнім небі,
шепоче місяць дивні оперети
про ніжність рук, і про любов до тебе.
Пустунка-ніч чарує нас безсонням,
звабливим снам розбить його не вдастя.
Удвох пливем в незвідану безодню,
закутавшись у мрії, марим щастям…
картинка
© Copyright: Татьяна Галич, 2011
Свидетельство о публикации №211092600557
Свидетельство о публикации №211092600557
Рецензии