Кайдани осені згорають,
Згортають крила пелюстки
Душі земної. Відлітають
Поезій зболених листки.
У вирій линуть рай шукати,
Дукати сиплють із беріз
І обіймають нас, як мати,
Умивши слово в морі сліз.
І плаче листям небо синє,
І золотом тече печаль.
Останній вечір в далеч лине,
Літа надривно так ячать…
Прощається з минулим ніч,
Немов рюкзак знімає з пліч.
Кайдани осенi згорають
© Copyright: Василь Кузан, 2011
Свидетельство о публикации №211100201171
Свидетельство о публикации №211100201171
Рецензии
Шипшина плаче. Я чомусь ніколи не звертала увагу на те, що вона може плакати. І сльози в неї якісь такі "гострі" і чисті, прозорі. А, може, це і не сльози, а роса-намисто?!
Вірш бесподобний! Вишукані рими, вишуканий зміст. Переболений. Я до цього болю тільки йду. Елегантно так про осінь, літо, роки...
Марианна Марианна 04.10.2011 12:43 • Заявить о нарушении
Вірш бесподобний! Вишукані рими, вишуканий зміст. Переболений. Я до цього болю тільки йду. Елегантно так про осінь, літо, роки...
Марианна Марианна 04.10.2011 12:43 • Заявить о нарушении
На это произведение написаны 2 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.