Осiннэ

Твої слова, мов стріли у мішень,
Впиваються у вечорові сутінки.
Просякнуті стражданнями душі,
Мов щупальця, повзуть рядочки речень.
У розпачі розгублені листи
Невизначено тицяють губами
У тіло перевтомлених зізнань,
Що грають мовчки партитуру зречень.
Образа ночі дихає на день
Вчорашнього невиспаного сенсу,
Тонкими візерунками страждань
Вкриваючи прозору шкіру Лети.
Летять осінні усмішки зітхань
Листками вже померлої берези…




фото з мережі


Рецензии
Осеннее

Твои слова бьют стрелами в мишень,
Вонзаясь в грудь вечерних сумерек.
Пропитаны страданьями души,
Как щупальца, вползают предложенья.
В отчаянии растерянно листы
Слепым котенком тычутся губами
В ладони истомившихся признаний,
Что исполняют партитуру отречений.
Обида ночи ненавидит день
Вчерашнего невыспанного смысла,
Узором кружевным страданий
Скрывая призрачную кожу Леты.
Летят улыбки вздохов осени
Листами бездыханной уж березы.

Анна Дудка   13.10.2011 14:19     Заявить о нарушении
Тут трішки збивається ритм. у 4, 8 рядках та в самому кінці вірша.
У четвертому рядку може так: Как щупальца, вползают предложенья?
До іншого ще не маю жодних варіантів.

Василь Кузан   13.10.2011 13:36   Заявить о нарушении
Я подправила.

Анна Дудка   13.10.2011 14:20   Заявить о нарушении
На это произведение написаны 3 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.