А тебе кохати я не мала гадки,
Якось так раптово і негадано…
Цю любов мою, мов потерчатко,
Із душі не викурити ладаном.
Та любов сполоханим звірятком
Заховалась в пам’яті, бо ти
Не леліяв її сонцем - напочатку
В серце зимний вітер запустив.
О, любове! Нерозгадана загадко,
Звідки ти у мене? Богом дана?
Тлієш чорним гнотиком лампадки,
Плачеш, мов невиплакана рана!
І чому б’єш сильно спліном-прутиком,
Так дзвениш печаллю, так болиш?…
Бо цвіте для тебе «парашутиком»
Інша - манить у небесну тиш...
Парашутик
© Copyright: Марианна Марианна, 2011
Свидетельство о публикации №211101101228
Свидетельство о публикации №211101101228
Рецензии