Зрадлив вс чолов ки

 Зрадливі всі чоловіки. Де взялись ви у цьому світі?
 Для чого ви такі дурні, тупі, скупі та ще й зрадливі?
 Спочатку у коханні ви клянетесь, як у аналоя.
 Ви і вродливі, і святі, та час міняє, все міняє.
 І після того, як жінки показують своє кохання,
 Ви всі звикаєте і все!!! Кохання більше і немає.
 Не пахне ним! В глухих кутках ти закопав його навічно,
 В яких кущах, в яких степах ти загубив його, «предатєль»?
 Кохання! Тьфу на тебе! Тьфу! Яке кохання може бути,
 Коли цілує в лоб тебе, як мертвяка, а ти цілуєш його в губи?
 Йому ти: «Любий, як ти там?». А ви: «Нормально! Може бути.»
 Показує усім життям як його все дратує, надуває губи.
 Йому салати олів’є. Та щоб тобі воно устало в горлянці тій,
 Що може їсти твої салати неземні і навіть не сказать «спасибі»!
 Зрадливі всі чоловіки. Не вірте їм красуні світу.
 І ви кохані лиш тоді, коли всі забаганки їх робите.
 Не вірте їм! Зрадливим тим істотам!