Сьогодні приходив він
весь у позолоченій рясі
протягом дихав у вікна,
потім у двері
На порозі
залишив мені
месидж - лист,
кольору
засохлої крові...
Пише мені, що він -
зморений танцюрист,
ховається
від холодного грудня,
шукає мене у буднях,
бо я -
єдиний глядач
його божевільного твісту.
Знаю:
він і завтра постукає,
смалитиме відчаю люльку,
і буде чекати на мене...
У протягах
бездонних своїх кишень,
ховатиме, мабуть,
лезо,
Чорне гайвороння сидітиме
на його
простреленому капелюсі
і фільмуватиме
самогубство
останнього Листопаду осені
дорогою в піст.
Щоразу
цей модерніст
вигадує собі іншу смерть.
І, може,
наступного разу,
коли він знову постукає в двері,
йому пощастить
зі мною...
2011
Запрошення до само...
© Copyright: Марианна Марианна, 2011
Свидетельство о публикации №211102101347
Свидетельство о публикации №211102101347
Рецензии
Марианна! Здесь ты символичная и необыкновенно проницательная.
Тебе удалось подобрать неповторимые образы.
Этот танцор-модернист - прекрасная находка в сокровищнице образов.
И не только он. А еще и лист цвета засохшей крови - месидж -
и прострелянный капюшон, и сумасшедший твист...
Много горькой красоты ты уместила в этом стихотворении.
Тереза Пушинская 23.10.2011 12:15 • Заявить о нарушении
Тебе удалось подобрать неповторимые образы.
Этот танцор-модернист - прекрасная находка в сокровищнице образов.
И не только он. А еще и лист цвета засохшей крови - месидж -
и прострелянный капюшон, и сумасшедший твист...
Много горькой красоты ты уместила в этом стихотворении.
Тереза Пушинская 23.10.2011 12:15 • Заявить о нарушении