Люблю дивитись у вікно,
коли там злива,
коли нашіптує про щось
старенька слива,
коли по небу-океану –
всі хмари-рими,
у порцелянових калюжах
схололі зими.
Люблю осінній падолист,
коли на ганку
приходить гостем він - артист
до мене зранку,
коли повітря так тремтить,
немов фіранка,
коли ми граємо удвох
сумну мовчанку.
Люблю цей голий листопад,
до оніміння,
у передзим’ї – райський сад,
як омовіння.
І ходить вітер-часопад
у шурхотінні,
і скрапують з дерев-мансард
прозорі тіні.
2011
Омовiння
© Copyright: Марианна Марианна, 2011
Свидетельство о публикации №211102100988
Свидетельство о публикации №211102100988
Рецензии
