Я намагаюсь зрозуміти зраду
Твою. Коли кульбаби так цвіли,
Бо нині сліз в душі, як листопаду.
Бо щастя в нас було. Було, коли
Ще мідне, добре сонце вечорове,
Пливло за обрій в легкому човні.
Вже день осінній хмурить чорні брови,
Видзвонює печаллю у мені.
Ікси твоїх історій незліченних -
Трикутників кохання потайних,
Чи знайдеться одна із наречених
Яка пішла би стежкою війни?
Не думаю, що всі прощались дзвінко.
Лиш плакали. Я зовсім не така.
Воздам тобі за кожну-кожну жінку
З качілкою важка моя рука.
Такій, як я, не зраджують ніколи,
Ти дотепер цього не зрозумів?
Я ненароком закохаюсь у Миколу,
У мене є план зради в голові.
2011.
Ненароком...
© Copyright: Марианна Марианна, 2011
Свидетельство о публикации №211102400418
Свидетельство о публикации №211102400418
Рецензии
