У вазонах калюж
Лопотять балакучі дощі,
Декорації змінює вітер у філармонії осені,
Він зриває безжально з дерев золотаві плащі -
Прикрашає стежки-килими орігамі босими.
Гомінливі дощі
Розмовляють і вдень, і вночі,
У вазони калюж наливаючи смутку по вінця,
Я та яблука червонобокі - єдині сумні глядачі,
Як у саду старого дерев розболілись колінця.
Журавлі розгубили
У намоклому небі болючі ключі,
Падолистова повінь пригнічує душу найгірше.
А на землю іде легіон балакучих дощів, -
Одягається в рими.
І стає незмовкаючим віршем.
Балакучi дощi...
© Copyright: Марианна Марианна, 2011
Свидетельство о публикации №211102400526
Свидетельство о публикации №211102400526
Рецензии
